ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29 червня 1880 року в Житомирі була відкрита нова судова установа – Житомирський окружний суд, який діяв до 1916 року. Він входив до юрисдикції Київської судової палати. На час відкриття суду в штаті були голова суду, два його заступники, вісім членів суду, двадцять судових слідчих, закріплених за дільницями, прокурор та сім його заступників, старший нотаріус. Водночас, установа мала в своєму підпорядкуванні двадцять нотаріусів, розподілених по всьому округу, сім судових приставів, присяжних повірених та секретарів з помічниками. Також були відкриті посади архіваріуса та перекладача.

Першим головою Житомирського окружного суду був вихованець Санкт-Петербурзького університету, виходець з міщанської родини – Микола Миколайович Крестьянов. Останніми керівниками цієї судової установи були Микола Іванович Нестельберг (1909–1916) та граф Костянтин Володимирович Пащенко-Розвадовський.

За судовими статутами 1864 року Житомирський окружний суд поділявся на відділення, кількість яких визначалася кількістю справ, що надходили до суду. Станом на липень 1880 року після відкриття судової установи вона поділялася на три відділення – одне в кримінальних справах, два в цивільних.

Місцем перебування окружного суду, як правило, було губернське місто, де і відбувалася значна частина судових засідань. Але була й велика кількість виїзних засідань, час і місце яких визначали на загальних зборах відділень суду. Так, наприклад, за перше півріччя 1881 року Житомирським окружним судом було проведено 12 виїзних сесій.

Засідання окружного суду були трьох видів: розпорядчі, судові та загальні зібрання відділень суду. Судові засідання, на яких розглядалися й вирішувалися кримінальні та цивільні справи, були як публічними, так і за зачиненими дверима. До прикладу, в 1883 році в суді пройшло 251 судове засідання – 246 публічних і 5 за зачиненими дверима.

(Окружний суд до 1917 року)

Протягом 1917–1918 рр. в основному було збережено стару судову систему, хоча її підвалини були ґрунтовно розхитані й нове бачення судоустрою України набувало дедалі більшого поширення. У Декларації Генерального Секретаріату України від 27 (14) червня 1917 року було зазначено: «Завданням Секретаріату в справах судових має бути підготовка судових інституцій на Україні до тих форм і до того стану, в якому вони мають бути в автономній Україні. Ця робота має розпадатись на підготовку справи українізації та демократизації суду і виробу відповідних законопроектів, котрі б намітили ті форми суду, які відповідали б автономному ладу України».

Моментом відліку юридичного оформлення судоустрою Радянської України слід визнати видану Народним Секретаріатом УРСР 04 січня 1918 року постанову «Про введення народного суду на Україні». У статті 1 було передбачено: «Віднині на всій території Української Народної Республіки ліквідуються усі діючі  до цього часу судові установи: окружні суди, судові палати, військові і морські суди, комерційний суд у м. Одесі, волосні і мирові суди». Згідно з даною постановою на Україні організовувались дільничні народні суди з розрахунку один на 10 000 чол. (стаття 6) і, крім того, повітові і міські суди по одному в кожному повіті і місті, виділеному з повіту (стаття 7). До складу суду, як дільничного, так і повітового чи міського, входило десять суддів, з них – два постійних і вісім чергових. Вироки і рішення виносились іменем України.

Другим особливо важливим правовим актом цього періоду був декрет Ради Народних Комісарів УРСР від 14 лютого 1919 року «Про суд», яким ліквідовувались «буржуазно-поміщицькі» суди (генеральний суд, судові палати, окружні суди, з’їзди мирових суддів, мирові суди, суди військові, морські, волосні, комерційні) та всі установи і організації, що були при них, і затверджувалося тимчасове Положення про народні суди і революційні трибунали УРСР, за яким в Україні було створено дві самостійні судові системи: 1 – народні суди і ради народних суддів; 2 – революційні трибунали.

Нова економічна політика вимагала перебудови судової системи. Правовою основою судової реформи стала постанова ВУЦВК від 16 грудня 1922 року, якою було затверджено «Положення про судоустрій УСРР». У статті 1 Положення зазначалося, що з метою охорони завоювань пролетарської революції, забезпечення інтересів держави, прав трудящих та їхніх об’єднань, на території УСРР діє єдина система судових установ: 1) народний суд у складі постійного народного судді, 2) народний суд у складі того ж постійного народного судді і двох народних засідателів, 3) губернський суд, 4) Верховний Суд УСРР і його колегії.

Положенням про судоустрій УРСР 1925 року встановлювалась єдина на території України судова система: народний суд, окружний суд, Верховний суд республіки, народний суд в Автономній Молдавській РСР і Головний Суд, а також спеціальні суди у справах про військові злочини, військові трибунали у справах про злочинне порушення Кодексу законів про працю і для розгляду індивідуальних і групових спорів між робітниками, службовцями та їх наймачами трудові сесії народних судів.

11 вересня 1929 року ВУЦВК і РНК УРСР було прийнято Положення про судоустрій УСРР, в основу якого покладено Положення 1925 року. Новим у Положенні було те, що був спрощений порядок встановлення мережі дільниць народних судів і народних слідчих. Постановою ВУЦВК і РНК УРСР 2 вересня 1930 року було ліквідовано округи і здійснено перехід до системи «центр – район».

У лютому 1932 року четверта позачергова сесія ВУЦВК XII скликання ухвалила рішення про створення на території УРСР 5 областей: Харківської в складі 82 адміністративно-територіальних одиниць, Київської (104 одиниці), Вінницької (71 одиниця), Дніпропетровської (54 одиниці) та Одеської (50 одиниць). Житомир на той час був містом обласного підпорядкування Київської області. 20 травня 1932 року ВУЦВК і РНК УРСР прийняли Постанову про зміну в організації судових органів республіки, за якою в Харківській, Київській, Дніпропетровській, Вінницькій та Одеській областях створювались обласні суди.

У 1937 році Житомир став адміністративним центром новоутвореної області і в жовтні цього року був створений Житомирський обласний суд.

(Приміщення обласного суду до 1991 року)

Під час війни 1941–1945 років багато працівників Житомирського обласного суду були призвані в армію. Роботу суд відновив відразу після звільнення Житомира в листопаді 1943 року.

(Будинок  правосуддя з 1991 року)

Мережа обласних судів проіснувала до 2001 року. На підставі Закону України від 21 червня 2001 року № 2531-ІІІ «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України“»  обласні суди набували статусу апеляційних. Указом Президента України від 20 серпня 2001 року № 642/2001 «Про мережу та кількісний склад суддів апеляційних судів» були утворені апеляційні суди областей, у тому числі й Апеляційний суд Житомирської області.

Зміни до Конституції України щодо правосуддя, внесені у відповідності до Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ, і новий Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачили створення апеляційних судів, які утворюються в апеляційних округах, та право Президента України до 31 грудня 2017 року ліквідовувати й утворювати нові суди. Скориставшись цим правом, 29 грудня 2017 року він підписав Указу № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах». Цим Указом був ліквідований Апеляційний суд Житомирської області та утворений Житомирський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Житомирську область, з місцезнаходженням у місті Житомирі.

Відповідно до Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Житомирської області були переведені на роботу на посадах суддів новоутвореного Житомирського апеляційного суду.

2 жовтня 2018 року в Житомирському апеляційному суді відбулися перші загальні збори суддів, на яких було обрано голову новоутвореного Житомирського апеляційного суду та визначено днем початку роботи новоутвореного суду 3 жовтня 2018 року, про що, згідно зі статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і повідомив голова новоствореного суду в газеті «Голос України» (від 03.10.2018 № 185 6940)).

З цього ж дня припинив здійснення правосуддя Апеляційний суд Житомирської області, а 5 жовтня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був унесений запис про початок процедури припинення його діяльності.