Що повинні враховувати суди, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя.

Вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають враховувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 345/2962/14.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернуся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Пійлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрацію права власності на будинковолодіння.

Так, позивач звертав увагу на те, що в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжям збудовано житловий будинок.

Вважав, що спірний житловий будинок є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак у 2004 році рішенням виконавчого комітету Пійлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області відповідачу надано дозвіл на оформлення права власності на спірний будинок. У 2008 році відповідач отримала свідоцтво про право власності та зареєструвала будинковолодіння на своє ім’я.

Позивач стверджував, що про порушення свого права дізнався під час розгляду зазначеної справи, а саме: після подання відповідачем заперечення на позов 16 жовтня 2014 року, з якого йому стало відомо про наявність спірного свідоцтва про право власності від 2008 року.

Справа неодноразово розглядалася судами, в решті-решт рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в задоволенні позову відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з інших правових підстав.

Колегія суддів апеляційного суду вважала помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, оскільки право позивача на частину спірного будинку порушено видачею 18 грудня 2008 року на ім’я відповідача свідоцтва про право власності на домоволодіння в цілому та реєстрацією права власності на спірний об’єкт нерухомого майна за відповідачем.

Оскільки позивачем на надано доказів та підтвердження того, що він був позбавлений можливості дізнатись про оформлення відповідачем на своє ім’я права власності на спірний будинок у 2008 року, колегія суддів зробила висновок про те, що, звернувшись до суду з позовом про поділ майна подружжя у 2014 році, позивач пропустив позовну давність.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, чинній на час розірвання шлюбу між сторонами в справі, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, в редакції, чинній на час оформлення відповідачем на своє ім’я права власності на спірний житловий будинок, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Також ВС підкреслив, що частиною третьою статті 29 КпШС України передбачалося, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.  Згідно зі статтею 11 КпШС України у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічний порядок обчислення перебігу позовної давності визначено й частиною другою статті 72 Сімейного кодексу України.

Отже, вирішуючи питання перебігу позовної давності за вимогами про поділ спільного майна подружжя, суди мають враховувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

ВС зазначив, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову у зв’язку із пропуском позовної давності, апеляційний суд, врахувавши висновки суду касаційної інстанції, у зв’язку з якими скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, правильно визначивши початок перебігу позовної давності, обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено, що після розірвання шлюбу він проживав у спірному будинку, а його право порушено отриманням відповідачем свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок у 2008 році.

При цьому, апеляційним судом правильно зазначено, що посилання позивача на відсутність у нього інформації щодо оформлення права власності на спірний житловий будинок за відповідачем без зазначення обставин, які об’єктивно перешкоджали йому отримати таку інформацію, не дають підстав для висновку про пропуск позивачем позовної давності з поважних причин.

Доводи заявника про те, що апеляційний суд не надав оцінку доказам та показанням свідків, які підтвердили факт спільного будівництва спірного житлового будинку подружжям, є безпідставними, оскільки апеляційний суд встановив, що житловий будинок є об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, проте позивач пропустив позовну давність для пред’явлення вимоги про його поділ.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Джерело