Якщо потерпілий на запит органу досудового розслідування добровільно надає документи, що містять доказову інформацію, то звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів у такому випадку необов’язкове. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №761/480/19.

Обставини справи

Обвинуваченого визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив крадіжку грошових коштів з каси ресторану. Його протиправні дії були помічені адміністратором закладу. Розуміючи, що його дії стали явними, чоловік залишив ресторан,  незважаючи на зауваження та вимогу зупинитися й утримуючи при собі викрадені грошові кошти.

В основу обвинувачення було покладено, зокрема, такий доказ, як відеозапис з камер внутрішнього спостереження ресторану, який було добровільно надано директором та який, на думку захисника, був визний речовим доказом у позапроцесуальний спосіб.

За вироком Шевченківського районного суду міста Києва цю особу було засуджено за частиною третьою статті 186 КК України (грабіж) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбування покарання визначено рахувати з дня його фактичного затримання.

Київський апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

У касаційній скарзі захисник просив судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити. На його думку, висновок місцевого суду про винуватість у вчиненні злочину ґрунтувався на недопустимих доказах, які були зібрані органом досудового розслідування та досліджені судом з порушеннями кримінального процесуального закону.

Також захисник зазначав, що апеляційний суд залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення та, всупереч вимогам статті 419 КПК України, не перевірив наведених в апеляційних скаргах доводів і не навів належних обґрунтувань прийнятого рішення. Крім цього, зазначав про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про відвід колегії суддів апеляційного суду.

Позиція ККС ВС

Верховний Суд залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

З-поміж іншого, ККС не погодився з доводами у касаційній скарзі про те, що такий доказ як відеозапис з камер спостереження був отриманий у позапроцесуальний спосіб. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відеозапис з камер внутрішнього спостереження ресторану був добровільно наданий директором закладу на запит слідчого. Ураховуючи викладене, а також те, що кримінальний процесуальний закон не забороняє слідчому звертатися із запитом, а потерпілому у відповідь надавати органу досудового розслідування документи, що містять доказову інформацію, звернення до слідчого судді для отримання ухвали про тимчасовий доступ до відповідних документів у цьому випадку не є обов’язковим.

Всі інші мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями, наведені в касаційній скарзі, також не спростовували правильності висновків судів і не містили переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що ці рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які могли поставити під сумнів їхню законність. Тому підстави для задоволення касаційної скарги були відсутні.

Джерело