Cкаржниця просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо передачі належної їй житлової нерухомості на торги у виконавчому провадженні. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС для вирішення виключної правової проблеми щодо необхідності отримання державним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти.

ВП ВС встановила, що відповідно до Порядку реалізації арештованого майна (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке (або право користування яким) мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав неповнолітньої дитини від можливого порушення.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов’язань, отримання державним виконавцем дозволу органу опіки та піклування є обов’язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження.

Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову в наданні дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій держвиконавця та/або органу опіки і піклування.

Зазначене стосується також дій приватних виконавців.

Однак саме в цій справі Велика Палата ВС не погодилася з доводами скаржниці, оскільки дійшла висновку, що в її онуків житлові права на її нерухомість не виникли з огляду на недобросовісні дії скаржниці щодо реєстрації місця проживання власних онуків саме з метою перешкоджання виконавчому провадженню.

Постанова Великої Палати ВС у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101584602.

Верховний Суд