До огляду внесено низку важливих правових висновків КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики. Серед цих висновків слід виокремити такі:

– у справах, пов’язаних із заміною сторони у виконавчому провадженні, зауважено, що до нового власника іпотечного майна переходять всі права та обов’язки іпотекодавця за іпотечним договором, у тому обсязі й на тих умовах, на яких вони належали іпотекодавцю на момент укладення договору про відчуження іпотечного майна, зокрема права й обов’язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні;

– у справах, пов’язаних із визначенням вартості та оцінкою майна у виконавчому провадженні, зазначено, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа – сам виконавець чи залучений ним суб’єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців;

– у справах, пов’язаних із визначенням строків у виконавчому провадженні  акцентовано, що триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв’язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу;

– у справах щодо оскарження до суду заходів забезпечення скарги на дії державного/приватного виконавця,  констатовано, що дії приватного виконавця щодо виконання судового рішення шляхом накладення арештів, які прямо не передбачені розділом VІІІ Закону України «Про виконавче провадження», та без дотримання порядку зміни способу виконання рішення суду є втручанням у право боржника на розпорядження своїм майном.

Верховний Суд