Зупинити провадження не можна продовжити розгляд: де поставити кому, якщо справа стосується інтересів дитини, а сторона перебуває в лавах Збройних сил України? Відповідь на це запитання разом з адвокатами шукали судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников і Олена Білоконь під час обговорення на круглому столі «Зупинення провадження при розгляді сімейних справ: чи в найкращих інтересах дитини?».

На заході йшлося про застосування цієї норми в сімейних спорах, які стосуються інтересів дитини: щодо аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення батьківства та ін.

Євген Синельников зазначив, що судді ВС свідомі того, що при розгляді чутливої категорії спорів першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, водночас суд має забезпечити розумний строк розгляду справи. Тому судді в таких справах досить прискіпливо вивчають усі обставини, які можуть бути підставою для зупинення провадження або відмови в цьому й, відповідно, «очікують» від адвокатів наведення всіх обставини та подання достовірних доказів, щоб урахувати інтереси дитини, оцінити добросовісність учасників процесу тощо.  

Пункт 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачає обов’язок суду зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.

Суддя акцентував, що ця норма є імперативною. Водночас, враховуючи соціальну обстановку, в одному з рішень КЦС ВС гнучко підійшов до її застосування та зробив висновок, що підстав для зупинення провадження у справі через перебування позивача в ЗСУ немає, якщо він наполягає на продовженні розгляду справи (постанова від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21 – http://surl.li/mgbew). В цій справі суд врахував, зокрема, що в трудовому спорі рішення суду першої інстанції винесено на користь військовослужбовця, клопотання про зупинення провадження в апеляції подав роботодавець, позивач хоч і перебував у лавах ЗСУ, наполягав на розгляді справи, у судових засіданнях брали участь і позивач, і його представник. З огляду на мету інституту зупинення провадження у справі КЦС ВС дійшов відповідних висновків.

Також на круглому суді обговорили ситуації, коли сторона є учасником двох судових процесів, при цьому в одному бере участь, а в другому – заявляє про наявність гарантій щодо зупинення провадження у справі. Євген Синельников зазначив, що КЦС ВС не вирішував подібних правових ситуацій. Однак, сказав він, у подібних ситуаціях адвокатам слід доводити, а суду оцінювати обставини справи з точки зору добросовісності, процесуальної поведінки, зловживання процесуальними правами такого учасника процесу в кожній конкретній ситуації.

Олена Білоконь зауважила, що дотримання судом процесуальних норм при зупиненні провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

За нинішньої редакції  п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України  в суду є імперативний  обов’язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. За такого формулювання процесуального закону суд обмежений у методах для вирішення  балансу інтересів при зупиненні провадження в сімейних справах, де однією зі сторін є військовослужбовець. З огляду на те, що воєнний стан запроваджено на всій території України, за наявності інформації, що учасник справи мобілізований і це підтверджено належними доказами, суди всіх інстанцій зупиняють провадження у справах.

Спікерка підтримала думку, висловлену на заході адвокатами, про те, що законодавцю доцільно розглянути питання про внесення змін до згаданої статті ЦПК України. Оскільки нинішня конструкція норми зобов’язує суди зупиняти провадження у справі за вказаною підставою незалежно від того, чи є в нього представник у процесі, яке бажання самого військового щодо продовження чи зупинення розгляду справи. Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини 2, 3 ст. 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов’язаний зупинити провадження згідно з вимогами ст. 251 ЦПК України.

Якщо говорити про пошук балансу між необхідністю зупинення провадження у справах військовослужбовців з метою гарантування їхнього права на доступ до правосуддя та захистом інтересів дитини шляхом розгляду справи в розумні строки, можливо, варто змінювати норми, які зобов’язують суд зупиняти провадження з цієї підстави. Зокрема, доцільно подумати про надання суду дискреції не зупиняти провадження у справах, які стосуються першочергових інтересів дитини, в яких відсутній військовослужбовець достовірно обізнаний про наявність цього судового провадження, веде справу через свого представника і не заперечує проти розгляду справи по суті.

Доповідачка зазначила, що і адвокатам, і суддям варто доводити до відома законодавців те, що, оскільки змінився суспільний контекст, такий безальтернативний підхід щодо зупинення провадження в певних випадках може призводити до обмеження доступу до правосуддя, порушення розумності строків розгляду справи, порушення інтересів дитини, зокрема на її матеріальне забезпечення.

Верховний Суд