Висновок експерта (зокрема, за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа) є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими й електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України.

Висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа не спростовує як факту отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позики.

Такий висновок сформулював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

У справі, що розглядалася, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він надав у позику відповідачці 250 000,00 дол. США, на підтвердження чого вона власноруч написала боргову розписку та зобов’язалася повернути йому кошти в розмірі 250 000,00 дол. США до 1 червня 2019 року. Відповідачка своїх зобов’язань за договором позики не виконала та ухиляється від повернення суми боргу.

Відповідачка заперечувала проти заявлених вимог, посилаючись на те, що грошових коштів за розпискою від 19 лютого 2019 року вона не отримувала, грошових коштів для повернення боргу не мала. Зазначала, що вказану розписку написала під примусом позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов’язань і, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення, а й передачі грошової суми позичальнику.

КЦС зазначає, що у разі пред’явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов’язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по суті розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, Верховний Суд, встановивши, що відповідачка на підтвердження факту отримання від позивача грошових коштів написала власноруч розписку, у якій зобов’язалася повернути отриману в позику суму коштів, погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що між сторонами спору виникли правовідносини, які ґрунтуються на договорі позики. З огляду на дійсність такого договору, неоспорення сторонами його умов у встановленому законом порядку, а також враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт невиконання відповідачкою своїх обов’язків з повернення грошових коштів у встановлений договором строк висновки судів щодо наявності підстав для стягнення суми неповернутого боргу є законними, обґрунтованими та справедливими.

Щодо висновку за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа КЦС зауважує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, визначеними ЦПК України. Тобто висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності та з урахуванням правильно встановленої правової природи спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку, що наданий відповідачкою висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 10 серпня 2022 року не спростовує як факту отримання позичальницею коштів, так і наявності утвореної заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором позики.

Постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 589/4601/21 (провадження № 61-13788св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115423804.

Верховний Суд