Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу прокурора, подану на ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в умисному приховуванні банківської картки, вчиненому з корисливих мотивів (ч. 1 ст. 357 КК України), та крадіжці (ч. 1 ст. 185 КК України).

Міський суд, із рішенням якого погодився апеляційний суд, звільнив особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, передавши її на поруки колективу ФОП з умовою, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження стосовно неї було закрито.

У касаційній скарзі прокурор вказав, зокрема, на те, що вчинені особою злочини утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачена своїми відокремленими одна від одної діями вчинила два різні злочини, а отже, міський суд не мав підстав для застосування ст. 47 КК України через відсутність такої обов’язкової об’єктивної умови, як вчинення злочину вперше.

Як зазначено в постанові ККС ВС, особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК України лише за умови, що вони не становлять реальної сукупності.

З матеріалів кримінального провадження видно, що особа була обвинувачена у вчиненні двох злочинів.

Відповідно до положень ст. 33 КК України, якщо особа вчинила два або більше передбачених різними статтями цього Кодексу злочинів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів.

Сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною. Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно; г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України. Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК України.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність в інкримінованих особі діяннях ознак саме ідеальної сукупності злочинів та про можливість звільнення останньої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, оскільки, вирішуючи питання про те, чи має місце в цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів.

Отже, суд допустив неправильне тлумачення положень ст. 47 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

ККС ВС скасував судові рішення міського та апеляційного судів і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 127/31068/19 (провадження № 51-1868км20) можна ознайомитися за посиланням 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/91010407.

Верховний Суд