Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок позивача понесених відповідачем і третьою особою витрат на правничу допомогу не надсилалась протилежній стороні, що позбавило її можливості доводити неспівмірність цих витрат, колегія суддів самостійно визначає їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Обставини справи № 201/14495/16-ц.

З матеріалів справи відомо, що громадянка України звернулася до суду із позовом до особи_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Г», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, особи_3, про визнання незаконним звіту про оцінку квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, повернення квартири за правилами реституції.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та постанову Дніпровського апеляційного суду – без змін.

Пізніше, електронною поштою від представника відповідача і третьої особи до Верховного Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено, що суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, що, на думку представника, є підставою для ухвалення додаткового рішення. Крім того, у заяві сказано, що особа_1 не надала суду доказів на спростування судових витрат, понесених відповідачем і третьою особою у справі, або заяв про їх неспівмірність із ціною позову.

Висновок Верховного Суду

Представник відповідача, подавши до касаційного суду від імені відповідача відзив на касаційну скаргу, у мотивувальній частині вказав такий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача: 34 500,00 грн –  витрати на професійну правничу допомогу, 500,00 грн –  поштові витрати,  5 000,00 грн –  витрати, пов’язані із прибуттям до суду (у разі розгляду справи за участю сторін), 4 723,00 грн –  витрати, пов’язані із відривом від звичайних занять у зв’язку із явкою до суду, і компенсація втраченого заробітку (у разі розгляду справи за участю сторін).

Також, він подав до касаційного суду від імені третьої особи відзив на касаційну скаргу та вказав такий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат третьої особи: 15 000,00 грн –  витрати на професійну правничу допомогу, 500,00 грн –  поштові витрати, 3 000,00 грн –  витрати, пов’язані із прибуттям до суду (у разі розгляду справи за участю сторін), 4 723,00 грн –  витрати, пов’язані із відривом від звичайних занять у зв’язку із явкою до суду і компенсація втраченого заробітку (у разі розгляду справи за участю сторін).

Представник відповідача і третьої особи вважав, що є підстави для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтами розмірі, а також здійснення відповідачем та третьою особою часткової оплати вказаних послуг.

Однак колегія суддів не повною мірою погодилась з аргументами представника відповідача і третьої особи.

Зокрема, ВС зазначив, що судове засідання під час касаційного розгляду справи відбувалось у порядку письмового провадження без виклику сторін, а тому підстав для розподілу витрат, пов’язаних із прибуттям відповідача та третьої особи до суду, а також витрат, пов’язаних із відривом від звичайних занять у зв’язку із явкою до суду, і компенсації втраченого заробітку, немає.

Крім того, представник відповідача і третьої особи не надав належних доказів понесення поштових витрат у розмірі по 500, 00 грн, оскільки квитанцій про оплату таких послуг суду не подано.

Також, ВС зауважив, що підготовка представником відповідача і третьої особи відзиву на касаційну скаргу від імені відповідача на семи сторінках та аналогічного за змістом відзиву на касаційну скаргу від імені третьої особи на чотирьох сторінках вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у вказаному обсязі (16 годин і 8 годин відповідно), як зазначено в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Верховний Суд розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок позивача понесених відповідачем і третьою особою витрат на правничу допомогу не надсилалась протилежній стороні, що позбавило її можливості доводити неспівмірність цих витрат, колегія суддів самостійно визначає їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (аналіз касаційної скарги, складання та оформлення відзиву на касаційну скаргу, аналіз судової практики), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву), критерію необхідності подання відзивів на касаційну скаргу та значимості таких дій у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а на користь третьої особи – 1 500,00 грн.

Джерело