Позивач видав співвідповідачам довіреність, якою уповноважив їх здати в оренду, обміняти, продати належний йому на праві власності автомобіль. Згодом він скасував довіреність. На час звернення до суду власникові було відомо, що автомобіль перебуває у володінні третьої особи, яка відмовляється повернути його власнику.

Місцевий суд витребував автомобіль у володільця та повернув його власникові. Однак апеляційний скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, оскільки володільця автомобіля не було повідомлено про скасування довіреності, а тому він є добросовісним володільцем на підставі чинної довіреності. Апеляційний суд установив, що володілець не набув права власності на спірний автомобіль, проте в межах дії довіреності має право ним володіти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції, навівши таке правове обґрунтування.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без укладення договору його купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що володілець не набув права власності на спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж з представником позивача за довіреністю. Проте Верховний Суд не погодився з його висновком про добросовісність набуття володільцем автомобіля з таких підстав.

Позивач на підставі довіреності передав співвідповідачам спірний автомобіль і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

На підставі усних домовленостей про купівлю-продаж автомобіля одна з довірених осіб передала автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію третій особі, яка сплатила за це кошти, проте не перереєстровувала транспортний засіб на своє ім’я.

Позивач скасував довіреність на розпорядження автомобілем, про що приватний нотаріус сповістив довірених осіб і всіх, кого це стосується.

Оскільки третя особа набула спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж із представником позивача за довіреністю, то вона є недобросовісним набувачем.

Момент скасування довіреності та момент втрати нею чинності для представника і третіх осіб не збігаються. Скасована довіреність втрачає чинність для представника та третіх осіб з моменту настання першої із подій: або коли представник довідався або міг довідатися про скасування довіреності; або коли третя особа дізналась або могла дізнатись, що дія довіреності припинилася.

Третя особа, в розпорядженні якої насамкінець опинився спірний автомобіль, що його просив витребувати позивач, при розгляді справи в суді першої інстанції, зазначила, що у 2018 році від працівників поліції вона дізналася про накладення арешту на автомобіль та заборону його перереєстрації.

Таким чином, позивач виконав вимоги ст. 249 ЦК України, а всім відповідачам було відомо про скасування довіреності, у зв’язку з чим вона втратила чинність як для представника довірителя, так і для третьої сторони, а висновок суду апеляційної інстанції щодо дії довіреності стосовно володільця є неправильним.

Постанова Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 573/476/19 (провадження № 61-17254св19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92870092.

Верховний Суд