Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 233/3473/17 та встановив, що визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Обставини справи
Так, згідно з вироком районного суду чоловіка було визнано винуватим у тому, що він, керуючи автомобілем, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно своєчасно не реагував на її зміну, діючи з необережності, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, не переконавшись, що його подальший рух не створить перешкод іншим учасникам руху, скоїв наїзд на малолітнього пішохода, який перетинав проїжджу частину. У результаті чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
За вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, чоловіка було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Так, розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що твердження захисника про те, що відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка була затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), експерти у цьому провадженні не мали права самостійно обирати методику, не знайшли свого підтвердження, оскільки пунктом 1.4 розділу І Загальних положень зазначеної Інструкції від 26 грудня 2012 року №1950/5 встановлено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Крім того, згідно з пунктом 1.8 розділу І загальних положень Інструкції від 26 грудня 2020 року № 1950/5 підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою та не особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов’язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об’єкти, що підлягають дослідженню.
При цьому, ВС зазначив, підставою для проведення експертизи від 16 вересня 2019 року було рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у формі ухвали від 21 травня 2019 року про призначення судово-автотехнічної експертизи, яка міститься у матеріалах провадження.
Крім того, як вбачається із вказаного висновку судово-автотехнічної експертизи, виконання цієї експертизи було доручено старшому судовому експерту лабораторії інженерно-транспортних досліджень Донецького НДІСЕ.
Таким чином, доводи захисника про те, що експерт провів експертизу не маючи на те законних підстав, тобто у порушенні положень Інструкції, є необґрунтованими.
Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.