Стан алкогольного сп’яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину за статтею 286 ККУ – Верховний Суд

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що на кваліфікацію дій водія за статтею 286 Кримінального кодексу України не впливає стан алкогольного сп’яніння.

Постановою від 11 травня 2021 року в справі № 276/95/19 ВС залишив касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1  без зміни.

Суть справи

Районний суд, з яким погодився апеляційний, визнав винуватим водія автомобіля і призначив покарання за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Суди встановили, що водій автомобіля, знаходячись за кермом у стані алкогольного сп’яніння, не надав переваги водію мотоцикла, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з ним, у результаті чого пасажир мотоцикла отримав тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причиновому зв’язку з настанням його смерті.

У касаційній скарзі захисник просив скасувати оскаржувані вирок та ухвалу у зв’язку з недоведеністю вини водія автомобіля та ставив під сумнів:

• висновок суду про перебування особи в стані алкогольного сп’яніння під час ДТП;
• результат токсикологічного дослідження крові особи (вказує на порушення під час відібрання біологічних зразків крові, проходження медичного огляду на стан сп’яніння, порушення права на захист під час відібрання крові);
• протокол огляду місця події, оскільки під час його проведення понятим був працівник правоохоронного органу, безперервне фіксування відеозйомкою не здійснювалося, додатки до протоколу не долучалися, але містяться у матеріалах кримінального провадження, немає підписів уповноважених осіб, не забезпечено право на захист;
• огляд автомобіля та мотоцикла, які вважає недопустимими, оскільки їх проведено без дозволу слідчого судді;
• вилучення транспортних засобів та накладення арешту, оскільки відсутня письмова згода про добровільне надання їх слідчому;
• акт розтину і похідний від нього висновок експерта від 8 листопада 2018 року № 2273/162 у зв’язку з відсутністю процесуального документа про призначення судово-медичного розтину трупа.

Висновок ККС ВС (постанова від 11 травня 2021 року у справі № 276/95/19)

Сторона захисту стверджувала, що засудженому інкриміновано ч. 2 ст. 286 КК з кваліфікувальною ознакою – вчинення ним цього злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Насамперед Верховний Суд наголосив на тому, що частини друга й третя статті 286 КК не передбачають такої кваліфікувальної ознаки як вчинення цього злочину водієм транспортного засобу, який перебуває у стані алкогольного сп’яніння, а тому на визначення формули кваліфікації перебування водія у цьому стані не впливає.

ВС дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 була повністю доведена сукупністю зібраних у провадженні належних та допустимих доказів, згідно з якими встановлено, що причиною ДТП є порушення засудженим п.п.10.1, 11.3 розділу 34 (дорожня розмітка 1.1.) ПДР, а саме виїзд технічно працездатного автомобіля під керуванням засудженого на смугу руху мотоцикла.

Колегія суддів наголосила, що склад злочину, передбачений частиною другою ст. 286 КК, є необережним, а мета і мотив не є обов’язковими ознаками його суб’єктивної сторони, тому доводи захисника про протилежне колегія суддів відхиляє.

Щодо тверджень захисника про те, що апеляційним судом не було розглянуто клопотання про повторне дослідження доказів, ВС зауважив таке.

Зі змісту журналу судового засідання від 24 лютого 2021 року вбачається, що судом апеляційної інстанції відмовлено у заявленому захисником клопотанні про повторне дослідження доказів, тобто апеляційний суд у межах наданих кримінальним процесуальним законом повноважень розглянув клопотання та вирішив його під час апеляційного розгляду справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про протилежне не знайшли свого підтвердження в матеріалах касаційної перевірки.

Доводи скаржника про те, що поза увагою апеляційного суду залишилися аргументи про неналежне повідомлення потерпілої про дату, час і місце судового розгляду, спростовуються як матеріалами справи, так і оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції.

Аргументи сторони захисту щодо порушень, допущених суддею під час проголошення вироку, колегія суддів відхиляє.

Таким чином, колегія суддів ВС лишила без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного.

Джерело