Примирення винного з потерпілим (стаття 46 Кримінального кодексу України) є нереабілітуючою підставою, яка дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши касаційну скаргу особи, відносно якої кримінальне провадження закрито, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 1 квітня 2021 року у справі № 342/1560/20.

Обставини справи

Орган досудового розслідування обвинувачував чоловіка у тому, що він 8 травня 2020 року під час заборони вилову риби у нерестовий період прибув на берег річки Дністер неподалік села Незвисько Городенківського району Івано-Франківської області та, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за допомогою забороненого знаряддя лову – сітки-сачка здійснив вилов риби різних видів загальною кількістю 26 одиниць, чим заподіяв навколишньому природному середовищу (рибному господарству України) істотної шкоди на загальну суму 23 303 грн.

Суд першої інстанції задовольнив заяви обвинуваченого і представника потерпілого й звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 249 Кримінального кодекса України (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом) на підставі статті 46 КК України у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та закрив кримінальне провадження.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 1 квітня 2021 року змінив ухвалу місцевого суду й постановив стягнути з обвинуваченого в дохід держави 9152,64 грн у рахунок процесуальних витрат на проведення інженерно-екологічної експертизи.

У касаційній скарзі обвинувачений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити без зміни ухвалу місцевого суду.

Суть доводів скаржника зводилася до того, що апеляційний суд неправомірно стягнув з нього процесуальні витрати, пов’язані з проведенням інженерно-екологічної експертизи, оскільки, на його думку, вони підлягають компенсації за рахунок коштів, які за цільовим призначенням виділяються експертній установі з Державного бюджету України.

Як стверджував чоловік, оскільки кримінальне провадження щодо нього було закрито у зв’язку з його примиренням з потерпілим, а також докази у справі та її обставини не досліджувались, то відсутні підстави для сплати ним вказаних витрат.

Також зазначив, що апеляційний суд проігнорував його посилання, викладені в запереченні на апеляційну скаргу прокурора, на позицію Верховного Суду щодо процесуальних витрат, наведену в ухвалі від 25 червня 2018 року у справі № 758/2420/17 (провадження № 51-6496ск18), та позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) і, на його думку, неправомірно змінив ухвалу місцевого суду.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

ВС вказав, що, виходячи  з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що підстава, на якій було закрито кримінальне провадження щодо обвинуваченого, не реабілітує його і не звільняє від сплати процесуальних витрат за проведення експертиз, без яких і саме примирення та звільнення від кримінальної відповідальності не було б можливим.

Також апеляційний суд урахував висновок ВП ВС у постанові від 17.06.2020 у провадженні № 13-47кс20 (справа № 598/1781/17), відповідно до якого питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватися не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали. З таким висновком апеляційного суду погодився і Верховний Суд.

ВС звернув увагу й на те, що кримінальне провадження щодо чоловіка було закрите на підставі статті 46 КК України в зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов’язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

За таких умов, на думку Верховного Суду, доводи з приводу відсутності підстав для сплати обвинуваченим процесуальних витрат є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження щодо нього на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м’якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов’язаних із проведенням інженерно-екологічної експертизи.

Джерело