Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 759/17492/18, в якій досліджував питання встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянка України звернулася до суду з позовом, у якому, зокрема, просила встановити факт проживання як чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вона посилалася на те, що встановлення факту проживання однією сім’єю з померлими чоловіком необхідно їй для одержання права на спадкування як особі, що має право на спадкування за законом, оскільки вона проживала із спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому вони вели спільне господарство. Після його смерті відкрилась спадщина. Вважає, що фактично була дружиною померлого, тому має право на спадкування частини спадкового майна. Проте через відсутність встановленого факту її проживання з померлим однією сім’єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу вона позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування. У зв’язку з цим просила позов задовольнити.

Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено частково. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що обов’язковою умовою для визнання однією сім’єю чоловіка і жінки, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі, крім власне факту спільного проживання, є ведення ними спільного побуту, господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків.

На підставі належним чином оцінених доказів у справі суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами наявності між нею та чоловіком з 1 січня 2004 року відносин, яким притаманні ознаки сім’ї, а саме: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов’язків.

Сторони не заперечували того факту, що позивачка та померлий проживали окремо. При цьому апеляційний суд не взяв до уваги подані позивачкою докази, а саме: довідку від 28 вересня 2018 року, видану виконавчим комітетом Сираївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, акт обстеження та показання свідків, оскільки вони спростовуються поясненнями сторін про те, що позивач та померлий приїжджали до села на вихідні, а проживали в місті Києві окремо, що свідчить про відсутність факту спільного проживання та ведення особистого господарства. Крім того, доводи позивача свідчать лише про епізодичні зустрічі її із спадкодавцем. Водночас показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

ВС підкреслив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов висновку, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та придбання спірного майна, внесення вкладів на депозитні рахунки за спільні кошти за період після 1 січня 2004 року. При цьому суд правильно визначив, що подані позивачкою докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов’язків подружжя, набуття майна тощо.

Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.

Джерело