ВС висловився про проведення судового засідання в режимі відеоконференції

Проведення відеоконференцзв’язку під час судового засідання за участю сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників нормою частини четвертої статті 366 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) не передбачено.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 760/15429/20.

Обставини справи

За ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та накладено арешт на майно, а саме: об’єкти житлової та нежитлової нерухомості (корпуси, секції, квартири, кімнати, приміщення, гаражі, блоки) із забороною на відчуження та розпорядження цим майном. В іншій частині клопотання було відмовлено.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою повернув адвокату його апеляційну скаргу на підставі пункту четвертого частини третьої статті 399 КПК України, оскільки скарга була подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд за заявою останнього не знайшов підстав для його поновлення.

У касаційній скарзі кастор зазначав, що апеляційний суд здійснив розгляд скарги адвоката без його участі, незважаючи на те, що він неодноразово звертався до суду з клопотаннями про забезпечення його особистої участі у розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції.

Висновок Верховного Суду

Як видно з матеріалів провадження, ухвалу апеляційного суду постановлено без участі сторін. У поданих до Київського апеляційного суду апеляційній скарзі та клопотанні адвокат просив забезпечити його участь у справі в режимі відеоконференції за допомогою системи EasyCon.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Також ВС зазначив про те, що безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно зі статтею 366 КПК України покладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув’язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.

У ході проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення з використанням власного облікового запису в системі «EasyCon» реалізація положень частини четвертої статті 366 КПК України є неможливою.

Таким чином, проведення відеоконференцзв’язку під час судового засідання за участю сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників цією нормою не передбачено.

Разом з тим Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат, звертаючись 22 липня 2021 року до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення  його участі  у справі 2 серпня 2021 року в режимі відеоконференції, був обізнаний з датою, часом і місцем судового засідання, однак у судове засідання не з’явився. Тому його посилання на істотні порушення вимог законодавства, допущені апеляційним судом, оскільки розгляд справи здійснено без його участі, не є слушними.

ВС зазначив, що положеннями частини третьої статті 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо: 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Ухвалу про повернення апеляційної скарги апеляційний суд може постановити лише на стадії відкриття апеляційного провадження (призначення апеляційного розгляду).

Водночас порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, визначені нормами статті 422 КПК України, не передбачають прийняття окремого рішення про відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання стосовно розгляду апеляційної скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.

ВС також наголосив, що згідно з приписами частини першої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Однак Київський апеляційний суд, установивши відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги в судовому засіданні, що, на думку колегії суддів, не узгоджується з вимогами КПК України.

Разом з тим з огляду на обставини цієї справи Верховний Суд вважає, що це порушення в цьому випадку не є істотним, оскільки апеляційний суд ухвалив по суті правильне рішення про відсутність підстав для поновлення адвокату строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Джерело