Для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов’язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

• перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим – «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
• друга – наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК України), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України, не застосовуються.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги захисника засудженого і заступника керівника обласної прокуратури на судові рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у крадіжці (ч. 3 ст. 185 КК України).

У цьому кримінальному провадженні ОП КК ВС вирішувала питання щодо застосування положень ст. 71 КК України у разі призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у тих випадках, де покарання за попереднім вироком на час ухвалення нового вироку або його перегляду судами вищих інстанцій вже відбуте.

Постанова ОП ККС ВС у справі № 243/7758/20 (провадження № 51-113кмо21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101809093.

Спільна окрема думка суддів – https://reyestr.court.gov.ua/Review/101935427.

Верховний Суд