Не вважається самообмовою та не є підставою для перегляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами (ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України) повне визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, неоспорювання обставин його вчинення засудженим, у добровільності та істинності позиції якого переконався місцевий суд. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника та засудженого на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська та ухвалу Дніпровського апеляційного суду у справі № 203/1981/19.

Обставини справи

За вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська особу визнано винуватою та засуджено за частиною другою статті 28 та частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Захисник подав заяву про перегляд вказаного вироку за нововиявленими обставинами. Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого суду, засуджений та його захисник подали апеляційні скарги.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційні скарги засудженого та захисника були залишені без задоволення, а ухвала місцевого суду – без зміни.

У касаційних скаргах, які є аналогічні за змістом, засуджений та його захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначали, що оскільки чоловік, визнаючи вину, обмовив себе, вказане, на їхню думку, є нововиявленими обставинами, які не були відомі суду під час винесення вироку.

Верховний Суд залишив без зміни ухвали судів попередніх інстанцій. Колегія суддів вказала, що у заяві про перегляд вироку місцевого суду щодо особи за нововиявленими обставинами захисник послався на те, що засуджений самообмовив себе під час досудового розслідування та судового розгляду. Вказану обставину захисник вважав нововиявленою й достатньою для скасування обвинувального вироку в порядку процедури, передбаченої главою 34 КПК України.

ВС вказав, що при розгляді кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, чоловік надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його вчинення, як й інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин і його процесуальних прав, роз’яснених судом. Водночас суд переконався у добровільності та істинності його позиції, а також позицій інших учасників судового провадження і роз’яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

На думку Верховного Суду, самообмова засудженого, на яку захисник послався у своїй заяві як на нововиявлену обставину для скасування обвинувального вироку, ніяким чином не співставляється з повним визнанням засудженим своєї вини та не відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом для здійснення провадження за нововиявленими обставинами. З огляду на це, розглянувши заяву захисника про перегляд вироку місцевого суду в порядку глави 34 КПК України й не встановивши обставин на підтвердження доводів захисника, які би згідно з частиною другою статті 459 КПК України можна було визнати нововиявленими, суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без задоволення.

Верховний Суд також вказав, що вказані обставини були предметом перевірки й у суді апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали місцевого суду відповідно до вимог статті 419 КПК України надав їм належну оцінку та правильно відмовив у задоволенні апеляційних скарг засудженого і захисника.

Джерело