Позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов’язків без поважних причин, поновити на роботі.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та задовольнив позов, зробивши такі правові висновки.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником обов’язків без поважних причин.

З передбачених зазначеною нормою права підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України). 

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що  за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників також інші дисциплінарні стягнення.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Суди встановили, що позивачку звільнено наказом від 21 січня 2021 року. До того наказами від 16 березня, 11 вересня, 24 грудня 2020 року її притягали до дисциплінарної відповідальності.

Службовою запискою від 5 січня 2021 року директора обласної дирекції АТ «Укрпошта» повідомлено про систематичні порушення позивачкою трудової дисципліни та невиконання нею прямих посадових обов’язків, запропоновано її звільнити.

Суду не надано доказів про те, що у період із 24 грудня 2020 року до 22 січня 2021 року позивачка вчинила новий проступок, за який до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки підставою для звільнення позивачки з роботи 21 січня 2021 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов’язків, за що її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 16 березня, 11 вересня та 24 грудня 2020 року,  а після цього вона не вчинила нового проступку, у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана чи звільнення.

Постанова Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21) тут.

Верховний Суд