Огляд містить важливі правові висновки КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Серед цих висновків слід виокремити такі:

• у спорах, які стосуються прав осіб з інвалідністю у сімейних правовідносинах, –  опіка над фізичною особою у разі визнання її недієздатною встановлюється в судовому порядку після подання органом опіки і піклування щодо особи, яка може здійснювати піклування над недієздатною;
• у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо житлових правовідносин – особи з інвалідністю, які не мають іншого житла, мають достатні та триваючі зв’язки з конкретним місцем проживання, яке є їхнім «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути виселені з такого житла;
• у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо відшкодування моральної шкоди – факт заподіяння моральної шкоди особі, яка є особою з інвалідністю першої групи з дитинства, беручи до уваги істотність вимушених змін у її житті у зв’язку з втратою близької людини, а також враховуючи наслідки, що настали, та їх невідворотність, є підставами для відшкодування моральної шкоди, яка визначається судами, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості;
• у спорах за участю осіб з інвалідністю щодо спадкових правовідносин –визначаючи, чи є особа з інвалідністю з дитинства такою, яка має право на обов’язкову частку у спадковому майні, необхідно враховувати не сам лише факт установлення особі інвалідності уповноваженим державним органом, а момент її настання, оскільки чинне законодавство пов’язує набуття особою інвалідності з дитинства не з відповідним висновком такого компетентного органу, а зі стійким розладом функцій організму особи, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності.

Верховний Суд