В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із сімейних відносин, констатовано, що ухилення усиновлювачів від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, їхня відмова від неї і бажання скасувати усиновлення є підставою для позбавлення усиновлювачів батьківських прав стосовно такої дитини та стягнення аліментів на її утримання;

– у спорах, що виникають із спадкових відносин, звернено увагу на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким установлюється порядок прийняття спадщини в разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія. За таких обставин спадкоємцям, виконавцям заповіту, кредиторам спадкодавця та іншим особам надається право реалізувати свої права щодо спадкового майна на території України в загальному порядку;

– у спорах, що виникають із правочинів, зазначено, що для передання майна неповнолітній дитині у власність за договором дарування не потрібний дозвіл органу опіки та піклування, тому такий договір не може бути кваліфікований як нікчемний на підставі частини першої статті 224 ЦК України;

– у спорах щодо недоговірних зобов’язань зауважено, що оскільки на газорозподільне підприємство покладений обов’язок установлення лічильників газу, а відповідне фінансування вже закладено в тариф на оплату спожитого газу, то самостійне встановлення лічильника газу побутовим споживачем за власні кошти є підставою для компенсації з газорозподільного підприємства витрат за самостійне забезпечення та встановлення індивідуального лічильника газу;

– у спорах, що стосуються захисту гідності, честі та ділової репутації, вказано, що під час спростування поширеної інформації, викладеної в мережі «Інтернет», залучення до участі у справі власника вебсайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації. Якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімною і доступ до вебсайту вільним, то належним відповідачем є власник вебсайту.

Верховний Суд