Про підстави виникнення сім’ї, а також про те, чи можна шлюб вважати правочином, чим відрізняється недійсний шлюб від неукладеного, коли шлюб можна визнати фіктивним і чи можна його «зцілити», розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат на вебінарі «Сім’я. Шлюб. Недійсність шлюбу».

Розповідаючи про підстави виникнення сім’ї, доповідач звернув увагу на застереження, з якими Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). У Законі України від 20 червня 2022 року № 2319-IX про ратифікацію цієї Конвенції зазначено, що Україна не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та СК України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, сім’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань.

Василь Крат навів постанову КЦС ВС від 3 травня 2023 року у справі № 723/4416/19, у якій зроблено висновок, що про утворення особами сім’ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім’ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст. 74 СК України.

Водночас доповідач зауважив, що ця стаття спрямована на врегулювання підстав набуття права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою чи в іншому зареєстрованому шлюбі. Об’єднана палата КЦС ВС у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 підкреслила, що слід розмежовувати сферу дії ст. 74 СК України і ст. 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові.

Також суддя звернув увагу на постанову КЦС ВС від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20. У ній зроблено висновок, що в разі роздільного проживання батьків дитина належить до сім’ї того з них, з яким вона проживає, і не належить до сім’ї іншого з батьків.

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19 КЦС ВС вказав, що шлюб по своїй суті не є правочином, а тому до конструкції недійсності шлюбу положення ЦК України про правочини, зокрема й норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані.

Василь Крат акцентував на добровільності шлюбу й навів відповідну судову практику. Зокрема, згода особи на шлюб не може вважатися вільною, якщо в момент його реєстрації особа страждала тяжким психічним розладом, у результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і/або не могла керувати ними.

Суддя звернув увагу на відмінність між поняттями «недійсність» і «неукладеність» шлюбу. Неукладений шлюб зовсім не обумовлює правових наслідків, а недійсний шлюб може бути підставою їх виникнення. Неукладений шлюб не потребує визнання неукладеним у судовому порядку, тобто він є таким у силу вказівки закону (іpso jure). З урахуванням того, що неукладений шлюб не породжує будь-яких наслідків, то законодавець передбачив, що відбувається анулювання за заявою заінтересованої особи запису про такий шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду.

Василь Крат навів судову практику щодо фіктивності шлюбу. Зокрема, у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 285/720/16 КЦС ВС вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов’язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). При цьому правильним є посилання апеляційного суду на те, що припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Питання про те, чи можна визнати недійсним розірваний шлюб, стало предметом розгляду КЦС ВС у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 756/8186/17. Суд зазначив, що згідно із ч. 2 ст. 43 СК України якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу. Це зумовлено тим, що не може існувати два рішення суду з приводу спору між тим самим подружжям як про розірвання шлюбу, так і про визнання цього шлюбу недійсним.

У постанові КЦС ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19 вказано на можливість конвалідації шлюбу. Зазначено, що в ч. 3 ст. 40 СК України передбачена можливість конвалідації шлюбу як зареєстрованого без вільної згоди сторін, так і фіктивного. В разі встановлення судом на момент розгляду справи, що відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю, шлюб не може бути визнаний недійсним.

Крім того, Василь Крат проаналізував судову практику щодо того, хто може оспорювати шлюб; чи поширюється позовна давність на вимогу про визнання шлюбу недійсним; хто є належним відповідачем за вимогою про визнання шлюбу недійсним; які наслідки недійсності шлюбу та ін.

Вебінар «Сім’я. Шлюб. Недійсність шлюбу» організований ГО «Цивілістична платформа».

Презентація Василя Крата – https://is.gd/h2LLAU.

Верховний Суд