Національним законодавством та міжнародними правовими актами, зокрема Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (ратифікована із заявами Законом України від 20 червня 2012 року № 4988-VI), закріплено положення, відповідно до яких під час розслідування та розгляду кримінального провадження повинні вживатися всі можливі заходи для забезпечення найкращих інтересів дитини й унеможливлення посилення вже отриманої травми, пов’язаної із сексуальним насильством.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду під час розгляду касаційної скарги сторони захисту. Вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу було визнано винуватою та засуджено за розбещення неповнолітніх (ч. 2 ст. 156 КК України). У касаційній скарзі, серед іншого, було вказано, що місцевий суд безпідставно й упереджено відмовив у повторному допиті малолітніх потерпілих.

Верховний Суд залишив у силі рішення суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано погодився з рішенням місцевого суду про відмову в задоволенні відповідного клопотання сторони захисту. Таке рішення було прийнято, оскільки експерти-психіатри не рекомендували без крайньої необхідності повторно допитувати малолітніх потерпілих з огляду на їхній вік і психоемоційний стан після описаних подій.

Постанова ККС ВС від 7 березня 2024 року у справі № 719/131/22 (провадження № 51-4742км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117721147 

(рішення заборонене для оприлюднення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Верховний Суд