Сімейним кодексом України (далі – Кодекс) визначено, що шлюб це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Але у деяких випадках за заявою заінтересованої особи до органу державної реєстрації актів цивільного або за рішенням суду зареєстрований шлюб можуть визнати недійсним.

Так, відповідно до статті 39 Кодексу шлюб є недійсним якщо:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

- зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

У таких випадках за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб.

Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.

Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду.

Стаття 40 Кодексу визначає підстави, за яких суд виносить рішення про визнання шлюбу недісним. А саме:

- шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

- шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Фіктивним є шлюб, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Згідно зі статтею 41 Кодексу шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1. між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п’ятою статті 26 цього Кодексу;

2.між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
4. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті Кодексу, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.

Відповідно до статті 42 Кодексу право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Визнання шлюбу недійсним після його припинення.

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

У випадках, передбачених статтями 39-41 Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Правові наслідки недійсності шлюбу.

Згідно зі статтею 45 Кодексу недійсний шлюб (стаття 39 Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

У разі одержання особою аліментів від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

Крім того, особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

Правові наслідки застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Особливі правові наслідки недійсності шлюбу.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

- на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

- на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;

- на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 Кодексу;

- на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Звертаємо увагу, що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Інформація станом на 18.07.2024

Міністерства юстиції України