Визначаючи, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв’язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК України, оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки, посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, залишивши без задоволення касаційну скаргу прокурора, який просив скасувати вирок апеляційного суду стосовно раніше вже судимого засудженого та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Детальніше зі справою № 766/39/17 та постановою ОП ККС ВС (провадження № 51-8867кмо18) можна ознайомитися за посиланням 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/89675588.

За повідомленням прес-служби ВС