Надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав: практика ВС

Позивач просила надати дозвіл на періодичні побачення з її дочкою, один раз на тиждень протягом не менше однієї години у присутності усиновлювачів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 627/9098/15-ц та встановив, що оскільки позов біологічної матері про надання побачення з дитиною пред’явлений до неналежного відповідача, само собою це унеможливило з’ясування судами попередніх інстанцій найкращих інтересів дитини з огляду на її усиновлення та у будь-якому випадку унеможливило виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову. 

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянка України звернулася до суду з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа – служба у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області, про надання права на побачення з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що вона за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки. Згідно з рішенням Краснокутського районного суду Харківської області її дитина усиновлена.

Посилаючись на те, що вона любить свою дитину і сумує за нею, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила надати дозвіл на періодичні побачення з її дочкою, один раз на тиждень протягом не менше однієї години у присутності усиновлювачів.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача припинилось право на побачення з біологічною дитиною у зв`язку з її усиновленням та наявністю таємниці усиновлення.

Постановою апеляційного суду Харківської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що згідно з частиною першою статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.  

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (стаття 207 СК України).

Також ВС зауважив, що право дитини на виховання у сім’ї є одним із основоположних прав дитини. У разі неможливості залишення дитини з батьками розширюються можливості реалізації її права на виховання у сімейному оточенні шляхом усиновлення, встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, взяття під патронат.

Таким чином, усиновлення є особливою сімейною формою виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Взаємини між усиновлювачами і дитиною мають такий самий характер, що і взаємини між членами сім’ї, і ці зв’язки захищає стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Стаття 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей закріплює положення, відповідно до якого унаслідок усиновлення дитина стає повноцінним членом сім’ї усиновлювача (усиновлювачів) і має стосовно усиновлювача (усиновлювачів) та його сім’ї або їхньої сім’ї такі самі права та обов`язки, як і діти усиновлювача (усиновлювачів), батьківство яких установлено законом. У разі коли дитина усиновлюється двома особами – подружжям, її кровні родинні зв’язки повністю припиняються.

ВС зауважив, що позивач рішенням суду позбавлена батьківських прав відносно її дитини. З позовом про поновлення батьківських прав не зверталася.

У 2015 році її дочка була усиновлена громадянами України, змінено її прізвище та по батькові. Позивач не реалізувала передбачене статтю 169 СК України право на поновлення батьківських прав відносно її дочки, юридичний зв’язок із дитиною не відновила.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що за обставин позбавлення позивача батьківських прав та усиновлення дитини перспективи возз’єднання біологічної матері з дитиною є незначними. Оскільки з усиновленням дитини втрачається сенс, який вкладав законодавець у право побачення – виправлення біологічних батьків стає юридично іррелеватним, оскільки поновлення батьківських прав стає неможливим відповідно до частини другої статті 169 СК України.

Колегія суддів вважає, що захист прав позивача не міг бути реалізований в обраний нею спосіб, оскільки Краснокутська РДА Харківської області, до якої були пред’явлені вимоги, не є тим органом, до повноважень якого відноситься вирішення питання про надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав, оскільки саме органу опіки та піклування належать повноваження забезпечувати вирішення питань щодо захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування. Однак вимоги до служби у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області позивачем не заявлялися.

Звернувшись до суду з позовом про надання права на побачення з дитиною, позивач, за наявності таємниці усиновлення, встановленої законом, та неможливості у зв’язку із цим залучення до участі у справі осіб, які усиновили дитину, посилалась на своє право як біологічної матері на побачення з дитиною.

Таким чином, оскільки позов біологічної матері про надання побачення з дитиною пред’явлений до неналежного відповідача, само собою це унеможливило з’ясування судами попередніх інстанцій найкращих інтересів дитини з огляду на її усиновлення та у будь-якому випадку унеможливило виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову.

Джерело